Дерев'яне домобудівництво здавна на території сучасних Німеччини, Скандинавських країн та Фінляндії, північних і західних регіонів України було основним. Де на територіях, що освоювалися людиною, був ліс, там був будинок із дерева або з елементами несучих конструкцій із дерева. Навіть у степових, малолісистих регіонах каркас даху завжди був виконаний із дерева.
Це зумовлено тим, що деревина – «теплий», як-то кажуть, матеріал, відносно простий в обробці. Протягом тисячоліть у людини не було альтернативних матеріалів, здатних конкурувати з деревом. З розвитком науково-технічного прогресу ситуація, звісно ж, змінилася. З'явилося безліч будматеріалів на мінеральній основі – силікатна та керамічна цегла, бетон і газобетон тощо. Застосування останніх у всіх сферах будівництва обґрунтоване насамперед практичністю, міцністю, довговічністю тощо будівель із мінеральних матеріалів.
Ніхто не ставить під сумнів той факт, що будівля з дерева за своєю довговічністю, звісно ж, не може зрівнятися з такою, що виконана з керамічної цегли або бетону. Але жоден із мінеральних матеріалів не може похвалитися кількома важливими критеріями, які має деревина – повною відновлюваністю в природі, універсальністю застосування (чи то паркетна дошка, гітара, несуча балка або стіл) і, звісно ж, створенням неповторного відчуття теплоти та затишку. Варто відзначити ще й постійне подорожчання мінеральних будматеріалів, пов'язане з постійним зростанням цін на енергоресурси. Що призводить до постійного пошуку нових рішень у галузі будівництва.